«Я ніколи не забуду, як “мєсниє житєлі” смажили шашлики на Саур могилі, на кістках і крові наших хлопців…
А ще, того пілота, якого “мамочки апалценцев” забили на смерть, лопатами. На землі. Він катапультувався на їх території, коли їхні ” защітнікі нєдоросії” збили літак.
Я не забуду те каміння, яке летіло від жителів Донецька на “парадє плєнних”, як і сам парад.
А ці виродки товпами йшли дивитися і знущатися. Тепер мені і вам просити вибачення?!
І “столб пазора” з українкою Іриною Довгань, яку прив’язали до стовпа, обгорнули прапором і всі бажаючі плювали, кидали непотрібом, били.
Я не забуду ті понівечені обличча, які ці виродки, апалчєнци, назвали “фантомасами Дєбальцево”, позрізавши шкіру з м’язами.
Я не прощу за обстріляний Восточний район Маріуполя.
І ще, я не пробачу ту мамашку, яка в дитячий поліклініці лізла без черги до лікаря, “патамушта ана бєжєнка”, а на питання лікаря, де тато дитини, відповіла: “астался дома мачіть укропав”.
Я не пробачу і не забуду полонених, яких катували, а не рятували крапельницями…
Я не буду просити вибачення за відірвані ноги і руки наших бійців. Я не вибачатимусь за могили наших хлопців. І за те, що багатьох збирали по шматках, а ідинтифікували по ДНК.»
Ми Вас не пробачимо…