Це один з тих законопроектів, які були визначені президентом Володимиром Зеленським як невідкладний.

Верховна Рада 17 жовтня ухвалила у другому читанні і в цілому скандальний законопроєкт №1010 про викривачів корупції. Місяць тому документ був прийнятий за основу зі скороченим терміном підготовки. Під час розгляду у другому читанні пролунало чимало пропозицій внести правки. Особливо активним був нардеп від «Батьківщини, фаховий юрист» Сергій Власенко. Дві третини часу, впродовж якого законопроект обговорювався у залі, відбувався баттл між ним та заступницею голови Комітету з питань антикорупційної діяльності, нардепа від «Слуги народу» Галини Янченко. Пропонували свої правки також колега Власенка по фракції Володимир Кабаченко та Вікторія Сюмар з «Європейської солідарності», однак безрезультатно. Усі до останньої правки профільний комітет відхилив, а відтак монобільшість їх теж не підтримала. «Я завжди звик чути аргументи, можливо, я б змінив свою позицію. Але я чув лише «так тому що так», - обурюється таким підходом Власенко.

 Нардепи висловлювали кілька основних претензій до документа. По-перше, парламентарям не з провладної фракції не подобався сам концепт закону. Згідно з міжнародними юридичними нормами, викривач – це людина, яка знаходиться всередині системи – у відомстві, у державному підприємстві, у приватній фірмі чи у правоохоронному органі – і яка має достеменні докази того, що відбувається корупція. Згідно з визначенням в ухваленому законі, викривач – це будь-яка людина, яка може заявити про свої підозри у корумпованості іншої людини без жодних доказів. «Це закон не про викривачів, а про стукачів», - робить Власенко.
По-друге, парламентарів обурило надання викривачам права відмовитися від свідчень, що йде всупереч логіці кримінального процесу – наразі відмовитися надавати свідчення можуть лише обвинувачувані та їхні родичі.

По-третє, закон дозволяє робити «доноси» не лише без доказів, а й і в анонімній формі. Така практика вкупі з можливістю відмови давати свідчення повністю знімає відповідальність з викривачів. У комітету ж інша позиція: анонімність забезпечить «донощику» захист.

По-четверте, нардепам не припало до душі, що викривачі мають інформувати Національне агентство з питань запобігання корупції, а не Антикорупційне бюро. Аргументи депутатів наступні: НАЗК є суто аналітичним, а не правоохоронним органом, органом досудового розслідування, не є учасником кримінального процесу. Натомість у НАБУ є сили і можливості і для проведення розслідування, і для  охорони викривачів. Однак голова комітету Верховної Ради з питань антикорупційної політики Анастасія Красносільська заперечує: «НАЗК займається перевіркою декларацій чиновників, воно ж буде перевіряти і інформацію від викривачів. На НАБУ таких функцій не покладено».

Крім того, нардепи висловлюють обґрунтовувані побоювання, що робота НАЗК найближчим часом буде заблокована тисячами повідомлень від викривачів, які установа, що має перевіряти декларації чиновників, буде просто не в змозі «перетравити».
Аби хоч якось пом’якшити враження від неоднозначного законопроекту про викривачів, голова фракції «Слуга народу» Давид Арахамія пообіцяв, що до Верховної Ради буде внесено окремий законопроект про кримінальну відповідальність за надання недостовірної інформації викривачами. «Наприклад, три роки в'язниці, якщо люди будуть просто наклеп робити. Таким чином, ми можемо демотивувати людей, які захочуть «анонімками» вирішити свої справи», - зазначив Арахамія.

• Хто може бути викривачем

Будь-хто, у кого з’явилися підозри щодо можливої причетності будь-якої іншої людини до корупційних правопорушень.

• Куди повідомляти

Кілька варіантів на вибір: уповноваженому органу на місці роботи викривача (якщо «донос» стосується співробітника. Приміром, службовець банку може сповістити про свої підозри щодо співробітника у службу безпеки цієї установи, - «Главком»); за допомогою ЗМІ і громадських об'єднань; захищений анонімний канал повідомлення даних НАЗК або ж будь-якого правоохоронного органу, уповноваженого розслідувати корупційні правопорушення. Після цього, за логікою закону, ці «доноси» мають передаватися до НАЗК. Отже, найкращий варіант – це звернутися напряму до Агенції.
Спеціальна телефонна лінія, за якою НАЗК приймає повідомлення про корупційне правопорушення: +38(044)200-06-91. Захищена електронна поштова скринька для викривачів: anticor_reports@nazk.gov.ua.

• Як повідомляти

Анонімно або неанонімно – за бажанням. Іншими словами, за «анонімками» будуть відкривати кримінальні провадження.

• Яка винагорода

У законі прописано, що право на винагороду має викривач, який повідомив про корупційний злочин,  завдані збитки державі від якого у 5 тис. і більше разів перевищують розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Нині прожитковий мінімум становить 2,007 тис. грн, отже йдеться про корупційний злочин мінімум на 10,035 млн грн.
Розмір винагороди становить 10% від грошового розміру предмета злочину, водночас він не може перевищувати 3 тис. мінімальних заробітних плат, установлених на час вчинення злочину. Рахуємо: наразі мінімальна зарплата складає 4,173 тис. грн, отже, максимально викривач може отримати 12,5 млн грн.
Якщо про один і той самий злочин повідомили кілька викривачів, розмір винагороди розподіляється між ними порівну.

• Хто не отримає винагороду

Не має права на винагороду особа, яка повідомила про злочин у рамках угоди у кримінальному провадженні або є співучасником корупційного діяння, а також якщо людина мала можливість повідомити про корупцію у межах службових повноважень.

• Коли виплачується винагорода

Згідно з законом, винагороду може отримати після ухвалення обвинувального вироку суду. Під час обговорення цього питання на засіданні Верховної Ради «Слуга народу» Анастасія Красносільська уточнила, що йдеться саме про ухвалення суду, а не про фактичне стягнення коштів з корупціонера.

З реалізацією на практиці складніше. «Анастасія Красносільська, при всій повазі до колеги, не має зеленого поняття, як працює правоохоронна система. Може бути рішення суду про стягнення коштів, яке буде виконуватися 10 років чи більше. Якщо ж виплачувати викривачу гроші одразу, то це буде робитися із держбюджету. Звідки у бюджеті візьмуться зайві кошти?», - прокоментував нардеп Сергій Власенко.

• Захист

Якщо існує небезпека життю, нанесення шкоди здоров’ю чи майну викривача, за законом, до викривачів та членів їхній сімей можуть застосовуватись заходи, передбачені Законом «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві»,  а саме:

• особиста охорона, охорона житла і майна;
• видача спеціальних засобів індивідуального  захисту і сповіщення про небезпеку;
• використання технічних засобів контролю і  прослуховування телефонних та інших переговорів, візуальне спостереження;
• заміна документів та зміна зовнішності;
• зміна місця роботи або навчання;
• переселення  в інше місце проживання;
• переміщення до дошкільної виховної установи або установи органів соціального захисту населення;
• забезпечення конфіденційності відомостей про особу;
• закритий судовий розгляд.
• Крім того, з моменту, коли особистість анонімного «донощика» розкрита (третьою особою або ним самим), він набуває прав викривача.

Питанням безпеки викривачів опікується НАЗК.
Джерелами надходження закон визначає кошти, що надходять від сплати санкцій, що застосовуються за рішеннями судів у справах щодо корупційних правопорушень, у яких показання викривача виявилися важливими для притягнення винної особи до відповідальності.
Якими силами цей захист буде забезпечений, закон не уточнює. Річ у тім, що у НАЗК, принаймні, поки що, немає власних силових та оперативних підрозділів, наразі це суто аналітичний орган. «За логікою, це означає, що у структурі НАЗК необхідно створити силові та оперативні підрозділи, а ще – низку квартир, будинків – приміщень, які будуть використовуватися у програмі захисту викривачів. Це ж величезні кошти!», - пояснює Власенко.

• Інші права викривачів

Окрім всебічного захисту – невідомо ким – викривачі також мають право:

• подавати докази на підтвердження своєї заяви;
• давати пояснення, свідчення або відмовитися їх давати;
• на безоплатну правову допомогу у зв'язку із захистом прав викривача;
• на конфіденційність;
• на відшкодування витрат у зв'язку із захистом прав викривачів, на адвоката, на судовий збір (навіть якщо провина підозрюваного не була доведена у суді);
• на отримання психологічної допомоги;
• отримувати інформацію про стан та результати розгляду,
• Крім того, викривачів чи членів їхніх родин не можуть звільнити з роботи, перевести на нижчі посади, проводити індивідуальну переатестацію.
• Коли викривачі набувають своїх законних прав

Згідно зі ст. 53 ухваленого закону, вищеперераховані права у викривачів виникають з моменту надання інформації щодо можливого корупційного правопорушення.
Народний депутат від «Європейської солідарності» Вікторія Сюмар обурена таким підходом. Під час розгляду проекту у другому читанні вона запропонувала свою правку: «Права викривача мають виникати з початку кримінального провадження. Інакше виходить, що всім, хто що-небудь накатає, ми надаємо величезні права».

Втім, Галина Янченко від імені комітету відхилила пропозицію Сюмар: «Небезпека полягає у тому, що виникає період коли викривач не має захисту».

• Відповідальність відповідачів

Наразі її немає. Згідно із текстом закону, наразі за повідомлення про чиєсь можливе хабарництво для відповідача юридичних наслідків не настає.
Разом із тим, депутат Красносільська під час обговорення у другому читанні посилалась на ст. 383 Кримінально-процесуального кодексу, яка передбачає покарання за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину. Втім, у цій статті йдеться саме про завідому неправдивість – у випадку ж викривача «завідомість» треба буде ще довести у суді. Отже, виходить, що допоки не буде ухвалений обіцяний Арахамією законопроект, українці матимуть можливість безкарно «стукати» і випробувати фортуну: а раптом вдасться «завалити» людину, на яку маєш зуб, і при цьому ще й збагатитися?